Це історія про Сергія Носача, оператора газорозподільної станції та оператора газотранспортної системи України. Ворог не припиняє спроби знищити будь-яке селище чи місто, до якого можуть дотягнутися його криваві кігті. Постійні обстріли, атаки, вибухи, руйнування. Разом із ЗСУ захищають життя мирних мешканців і енергетики, газовики. Працівники Оператора ГТС України щодня ризикують життям, аби люди мали газ, тепло, світло. Один з них – Сергій Носач, оператор газорозподільної станції в одному з містечок Харківщини.

Цей край, ненависний ворогу і дуже дорогий для нас, досі під нещадними обстрілами. Тож коли в результаті чергової атаки був пошкоджений газопровід, Сергій під вибухи снарядів долав кілометри, щоб дістатися до кранів ГРС. Їх потрібно було терміново перемикнути, бо від цього залежала швидкість виконання аварійно-відновлювальних робіт, а значить, безпека і стабільне постачання газу тим, хто не залишив рідну Харківщину. Сергій, як справжній герой, у найважчі часи не покидав своє робоче місце, навіть коли його власна домівка зазнала обстрілів. Відвага, сумління, відповідальність, скромність цього професіонала є прикладом для багатьох.

«Відверто кажучи, я не вважаю себе героєм. Герої – це ті, хто в окопах знищують ворога, боронять нашу державу. Я працюю на газорозподільній станції вже 15 років. Коли Дергачі інтенсивно обстрілювали, я лишився сам. Розумієте, я у цій справі, наче риба в воді. Продовжував працювати сам, бо треба було забезпечувати людей блакитним паливом. Понад 4 місяці я працював на станції один. Хоча в перші місяці вторгнення я був без сил. Двічі ледь не загинув під час обстрілу. Одного разу ракета поцілила мені у двір, розворотило авто та все поруч. Будинок ледь вцілів. Іншого разу – йшов на роботу, почув свист, впав на землю і метрах в двадцяти прилетіло. Якби не ліг, могло б просто понівечити уламками. Знаєте, що мотивувало? В мене було два пси, ще два жили на станції. А під час масованих обстрілів прибилися ще двоє. Коли ти дивишся на ці перелякані очі, що просять допомоги та дивляться на тебе з надією, хочеться далі жити для них. З шістьма собаками ми і переживали найстрашніші часи. Ховалися у хаті де найтовщі стіни та чекали, коли все вщухне. У нас в селищах не так багато людей лишилося. Переважна більшість – бабусі та дідусі. От як їх залишити без газу? Заради односельців та нашої перемоги, я і працював, і працюватиму далі».

Із перших днів великої війни співробітники ОГТСУ опинилися в найгарячіших точках. Попри небезпеку, вони мужньо та без сумнівів виконують свій професійний обов’язок у надскладних умовах. А ще – підтримують захисників, волонтерять, допомагають усім, хто потребує допомоги. Війна щодня доводить просту істину: наші співвітчизники – найцінніший скарб держави, бо мають сміливість та силу духу.

Художниця Корнійчук Катерина — Член Національної спілки художників (НСХУ).

Дізнатися більше про художника тут.

#Nezlamni_герої